Обчислювальний центр є важливим і самостійним підрозділом університету. Організаційно він не підлягає факультету "ТК". Але саме наші випускники завжди становили основу колективу Центру - і наша історія величезною мірою спільна. Отже ми із задоволенням публікуємо статтю, що була підготовлена співробітниками ОЦ до його 50-річного ювілею. Враховуючи особливості сайту, ми дещо модифікували текст та доповнили його цікавими технічними подробицями щодо історії комп'ютерної техніки в ДІІТі.

Сворення ОЦ

Історія Обчислювального центру ДІІТу починається з грудня 1961 року. У той час Головне управління навчальними закладами Міністерства шляхів сполучення СРСР ухвалює рішення про виділення ДІІТу першої ЕЦОМ «Урал–1». Роботи з підготовки і створення ОЦ покладаються на кафедру Будівельної механіки, яку очолював професор В. А. Лазарян. П’ятого травня 1962 року підписано наказ про створення в ДІІТі нового підрозділу. Установка і налагодження обчислювальної машини виконується співробітниками ДІІТу.

«Урал-1» — з перших радянських ЕЦОМ першого покоління, що досить широко використовувались. Цікаво, що цей комп'ютер включав біля 1000 електроних ламп; його оперативна пам'ять була реалізована на магнітному барабані; як носій інформації для зовнішньої пам'яті використвувалась перфорована кінострічка. Більш докладно про цю знакову для нас машину можна дізнатись зокрема тут.

Перші роки: два обличчя ОЦ

Йшли роки. В Обчислювальному центрі університету встановлюються машини: «Урал–3», «Мінськ–32» та низка інших. На них успішно вирішуються завдання дослідження динаміки та міцності рухомого складу; складаються мережні графіки електрифікації окремих залізничних дільниць напрямку Кривбас–Донбас; виконуються роботи для Придніпровської залізниці з оптимізації планів перевезень, моделювання сортувального процесу, оперативного планування деяких видів експлуатаційних робіт, а також замовлення ряду підприємств нашого міста.

Поряд з науковими дослідженнями, електронно-обчислювальні машини широко застосовуються в навчальному процесі. Студенти створеного в ДІІТі факультету «Обчислювальна техніка» набувають перших практичних навичок обслуговування та роботи на ЕОМ. Керівниками практики, консультантами курсових і дипломних проектів для них стають співробітники центру. Ця традиція діє і сьогодні. Регулярно проводяться семінари для працівників ОЦ, курси для викладачів і співробітників університету з навчання роботі на ЕОМ, освоєння сучасних інформаційних технологій.

ЭОМ «Урал–3» (в ДІІТі з 1968 року) - хоч і значно масштабніша, але теж лампова ЕОМ. В ДІІТі вона займала цілу залу на першому поверсі нового корпусу. А от «Мінськ–32» (1972 рік) - уже комп'ютер нового покоління із досить революційними можливостями для наших фахівців. Напівпровідникова електроніка, швидке ОЗУ на магнітних елементах, досить багата періферія (зовнішня пам'ять на магнітних стрічках, прилади введення даних з перфокарт та швидкого друку результатів). І, — що важливо, — багатий арсенал доступних програм

«ЄС ЕОМ» - перехід на новий рівень

У 1976 р. виконуються монтажні та налагоджувальні роботи на ЕОМ «ЄС–1020». Введення в дію цієї ЕОМ дозволило підняти підготовку фахівців з обчислювальної техніки на новий рівень. Для ефективнішого використання ЕОМ «Єдиної Системи» на ОЦ ДІІТУ створено групу, яка ретельно вивчала та використвувала можливості OС IBM-360. Завдяки цьому досить швидко було розроблено й впроваджено двопрограмний, а потім і три-програмний режим. Це дало можливість у кілька разів підняти продуктивність роботи ЕОМ, зменшити терміни виконання й збільшити кількість розв'язуваних задач.

У 1980 р. вводиться в експлуатацію ЕОМ «ЄС–1050» (одна з небагатьох таких машин у системі Міністерства шляхів сполучення СРСР). На її базі співробітники центру обладнують три відеотермінальних класи з 24 дисплейними станціями, створюється система діалогового керування вводом завдань. Використання дисплейних комплексів значно прискорило підготовку та виконання наукових досліджень, а також зручність навчання студентів.

Цікаво: для «ЕС 1020» студенти готували програмні завдання в пакетному режимі. Отже виправлення помилок могло розтягуватись на тижні. Фізичними носіями цих завдань були картонні перфокарти. За потужний «рик» при їх перфорації відповідний прилад називали «Бармалеєм». Використання «ЕС 1050» із значно більшою потужністю (швидкість обробки 500 тис. операцій за секунду та ємнісь ОЗУ аж 32 Мбайти) дозволило вирішувати значно більш складні задачі. Але найголовніше — налагодження програм тепер виконувалось в інтерактивому режимі, значно зручніше та швидше.

АСУ ДІІТу: підтримка управління навчанням

Обчислювальний центр кінця 70-х – початку 90-х рр. являв собою складний технологічний комплекс з великими площами для розміщення обладнання, спеціальних систем для очищення й охолодження повітря, стабільного електропостачання, великої кількостю обслуговуючого персоналу – електронників, програмістів, електромеханіків, операторів. Якщо на 1 січня 1963 р. штат співробітників ОЦ становив 12 осіб, то на початку 80-х років в експлуатації та обслуговуванні більше 20 машин різного класу, пристроїв підготовки даних задіяні 90 співробітників.

У цей період в університеті розпочато роботи з удосконалення управління вузом з використанням засобів обчислювальної техніки. Співробітниками ОЦ створюється автоматизована система управління АСУ ДІІТ — на той час одна з перших в місті. Її важливою ланкою є оперативний контроль за ходом навчального процесу, виконанням календарних планів самостійної роботи студентів. Зараз система АСУ університету містить цілий комплекс підсистем, таких як «Абітурієнт», «Кадри», «Бухгалтерія» та інші, які забезпечують роботу приймальної комісії, розрахунок заробітної плати та стипендії, облік матеріальних цінностей. Система АСУ стала невід’ємною частиною роботи університету.

Зверніть увагу: система обліку виконання навчальних робіт студентами лишилась в ДІІТі незмінною за останні приблизно 40 років. Ми навіть досі називаємо папірці-квитанції про здачу завдань «перфокартами» - на згадку про картонні картки розміру 187х82 мм, які насправді використовувались 3-4 десятиріччя тому :) Але можливість оперативно контролювати хід навчального процесу у виші дійсно неможливо переоцінити.

Час ПК: загальна «персоналізація»

Уже наприкінці 70-х крім ЕОМ «Єдиної системи», в університеті широко використовуються ЕОМ класу «Наїрі», які пристосовані для індивідуальної роботи. Ці комп'ютери можна вважати першими ПЕОМ в ДІІТі. Більшість з них встановлювались в навчальних залах ОЦ і використовувались для навчальної роботи студентів.

1990–2000 рр. ознаменувалися швидким розвитком персональних ЕОМ. У цей період у Обчислювальному центрі встановлюються перші «справжні персоналки»: спочатку «ДВК» та «Електроніка», далі «Іскра-1030», а потім — більш сучасніші моделі IBM-сумісних ПЕОМ. Сьогодні Обчислювальний центр є одним з основних підрозділів університету, оснащений біль ніж 200 сучасними комп'ютерами. Щодня в 15 навчальних залах ОЦ, більшість з яких оснащена також сучасними демонстраційними комплексами, навчаються більше 500 студентів.

Більшість ЕОМ «Наїрі», що використовувались в ДІІТі були моделі серії «Наїрі-3». Їх вважають першими радянськими комп'ютерами третього покоління (на базі мікросхем). Доречі, в стандартному боксі ОЦ розміщувалось два таких комп'ютери. А першою вітчизняною ІBM-сумісною ПЕОМ на базі процесору 8086 були «Іскра 1030» - досить зручні машини з монохромним монітором, перші в ДІІТі персоналки із «вінчестерськими» жорсткими дисками.

У 2002 р. до 40-річчя Обчислювального центру університету при всебічній допомозі й підтримці з боку ректорату колективом співробітників був створений і відкритий музей обчислювальної техніки. В музеї, де регулярно проводяться екскурсії, представлені зразки ЕОМ усіх поколінь – від «Урал–3» та моделей «ЄС ЕОМ» до різних персональних комп'ютерів. Всі вони свого часу використовувались для рішення актуальних наукових завдань та професійної підготовки студентів:задач, яким присвятив себе протягом півсторіччя ОЦ ДІІТу.