У Владислава Васильовича Скалозуба ювілей. Він — професор кафедри КІТ, якого пам'ятають як шанованого вчителя мабуть тисячі наших випускників. Він знаний вчений, доктор технічних наук, академік Транспортної академії України. А для факультету — ще й батько-декан, який не тільки суворо карає студентів за нехлюйство, але й нерідко захищає їх перед керівництвом університету.
Та все ж який він, голова великої ТКшної родини, трудівник 430-ої аудиторії?

Іноді заходити до нього якось лячно, адже не просто професор – декан, завжди виглядає серйозним і поміркованим – але часом не знаєш чого чекати. Та це лише спочатку. От він запрошує до себе у кабінет, де речі завжди в ідеальному порядку, де, незважаючи на купу роботи, нема купи паперів і, здається, все має своє місце. І вам теж буде запропоновано місце – присісти, будьте певні.

З чим би ви не прийшли: проханням, пропозицією чи каяттям «за гріхи сесії», вас приймуть у порядку черги. А от нечемності та зухвальства він не терпить: на очах колег і студентів виставляв нахаб і зі свого кабінету, і з засідання кафедри. Зверхності у ставленні до молодших не має, проте дистанція – присутня.

На лекціях розповідає дуже складні речі і часом, з легкістю для себе, стрибає від теми до теми. (Ці знання обов’язково знадобляться, просто, можливо, не в цьому півріччі.) Та на консультаціях все у рази простіше: і приклади більш зрозумілі, і все покроково, а тримає себе більш впевнено. Дуже «підкупає» його робота з дипломниками: вичитує документацію, підказує за суттю, а іноді навіть допрацьовує разом зі студентом. У нього завжди є на них час, а його коментарі як керівника на захисті – блискучі, чіткі і на користь свого підопічного, хай як той «завинив»!

Працює над усим. Адміністративна робота в деканаті: дуже напружена, нервова і часом невдячна. Наукова робота: участь у науково-дослідних проектах університету, публікації у знаних виданнях, цікаві доповіді на конференціях (чули власними вухами – так воно і є!). Та перед усім він – викладач, про педагогічний талант якого краще розкажуть наші випускники.

Ідей та мрій – на два факультети вистачить! Так, він саме такий: сповнений ідеями та мріями, а ще – ентузіазмом. Йде вперед, рішуче, та вже спираючись на мудрість років і розуміючи своє місце і вагу в суспільстві. Кажуть, соціоністичний лицар, Дон Кіхот. Хто знає…

Є такі люди, що чарують з першого погляду, а є ті, що завойовують нас роками. Саме таким звитяжним лицарем, здається, і є наш декан.